Category: Економіка

Рішення було ухвалено радою директорів DFC, до складу якої входять високі посадовці адміністрації США, зокрема Марко Рубіо, Скотт Бессент та Говард Лутнік. Це свідчить про стратегічний інтерес Вашингтона до стабілізації економічного тилу України.

Компанія Vodafone Україна отримає доступ до прямого кредитування на суму до 350 мільйонів доларів. Цей капітал планується використати для забезпечення безперебійної роботи мобільної мережі, закупівлі обладнання від перевірених постачальників, реструктуризації боргових зобов’язань та впровадження технологій п’ятого покоління (5G).

Для групи ДТЕК передбачено окрему програму фінансування обсягом до 185 мільйонів доларів. Кошти спрямують на зведення та запуск портфеля акумуляторних систем накопичення енергії (BESS) загальною потужністю 200 МВт / 400 МВт-год. Такі станції розмістять на шести локаціях по всій країні.

За словами представників ДТЕК, це найбільша угода DFC в енергетичному секторі України після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Обладнання для нових станцій постачатиме американська компанія Fluence Energy.

Важливо, що створена потужність дозволить забезпечити електроенергією приблизно 600 тисяч українських домогосподарств протягом двох годин пікового навантаження. Системи мають мілісекундний час реагування, що робить їх незамінними для стабілізації частоти в мережі — завдання, яке традиційні електростанції виконують значно повільніше.

Що це означає

Отримання цих кредитів означає не лише технічне оновлення інфраструктури, але й підвищення її стійкості до ворожих обстрілів. Для пересічного громадянина це гарантія кращого покриття мобільного зв’язку та більш стабільної роботи електромережі в умовах дефіциту потужностей.

Ця угода також демонструє активну роль DFC як партнера України в рамках Американсько-українського інвестиційного фонду відбудови. Раніше організація вже надавала гарантії «Укренерго» та страхові послуги для інших секторів, поступово розширюючи свій вплив на великий бізнес.

Ініціативу оформлено меморандумом про створення консорціуму під назвою «Агенція гуманітарного розмінування акваторій України». Ініціатором виступив «Нібулон», який із весни 2023 року має статус оператора гуманітарного розмінування.

Разом із агрохолдингом до об’єднання приєдналися Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова, ГО «Міжнародний клуб ділових людей» та група компаній «Захід-Схід», що спеціалізується на інженерних і технологічних рішеннях.

Партнери планують не лише виконувати роботи на водних територіях, а й розробляти технічні рішення, проводити наукові дослідження, упроваджувати стандарти, готувати фахівців і реалізовувати міжнародні проєкти.

Для «Нібулону» це продовження попередньої роботи: за підтримки DEG Impulse gGmbH компанія сформувала професійний підрозділ і посилила технічні можливості, зокрема завдяки машинам механізованого розмінування GCS-200.

У 2025 році «Нібулон» і DEG Impulse почали створювати інфраструктуру та готувати кадри для розмінування акваторій, а в липні 2026 року компанія отримала відповідну сертифікацію.

Керівник напряму гуманітарного розмінування «Нібулону» Всеволод Петровський наголосив, що партнерство має поєднати практичний досвід із науковими й технологічними компетенціями заради безпеки громад, відновлення судноплавства та економіки.

Станом на середину серпня 2026 року агрохолдинг розмінував усі свої землі, крім останніх 100 га, і повернув в обіг 7500 га, які постраждали від бойових дій на півдні.

Водночас в Україні планують створити нову Агенцію з розмінування, яка може перебрати функції ДСНС. Це пов’язано з необхідністю запустити Єдиний державний реєстр забруднених територій, щоб отримати актуальні дані про заміновані землі.

Що це означає

Створення консорціуму означає, що очищення акваторій перестає бути лише урядовою чи волонтерською задачею: до нього залучають університет, бізнес і технологічних партнерів. Це може прискорити відновлення безпечного судноплавства, експортних маршрутів і земель для господарського використання.

Для читача важливо, що такі партнерства формують кадрову базу, стандарти й наукову підтримку, без яких масштабне розмінування водних територій залишатиметься дорогим і повільним. Успіх залежатиме від фінансування, прозорості та швидкості впровадження реєстру забруднених територій.

На Сизрані переробку припинили після атаки 15 вересня, а в Саратові завод не працює з 11 вересня. Ці підприємства розташовані у Волзькому регіоні та мають великі номінальні потужності.

На Сизранському НПЗ пошкодження отримала установка АВТ-6 — основний об’єкт первинної переробки нафти потужністю 17,1 тис. тонн на добу. Вона становить 71% потужностей заводу. Попередня оцінка часу відновлення — не менше місяця. Інша установка, АВТ-5 (7,1 тис. тонн на добу, або 29% потужностей), на момент вересневої атаки вже стояла на ремонті після удару в липні.

За повідомленнями Сил оборони, вночі 15 вересня було уражено також підприємство «Атлант Аеро» в Таганрозі Ростовської області. Обидва об’єкти, за цими даними, долучені до забезпечення потреб російської армії.

Саратовський завод повністю зупинив переробку сировини з 11 вересня. Це не перший інцидент: 8 вересня там уже припиняли роботу через пошкодження обладнання та загоряння після удару безпілотників, а з 2 серпня підприємство кілька тижнів не працювало через аналогічну атаку. У Силах оборони підтвердили, що завод постачає паливно-мастильні матеріали для російських військ.

Номінальна річна потужність Сизранського НПЗ становить 8,5 млн тонн нафти, або близько 24,2 тис. тонн на добу. Саратовський завод може переробляти 7 млн тонн на рік, тобто приблизно 20 тис. тонн на добу.

У 2024 році Сизранський завод переробив 4,3 млн тонн нафти й виробив 0,8 млн тонн автобензину, 1,5 млн тонн дизельного палива та 0,7 млн тонн мазуту. Саратовський завод переробив 5,8 млн тонн сировини, випустив 1,2 млн тонн автобензину, 1,9 млн тонн дизельного палива й 1 млн тонн мазуту.

Зупинка цих заводів не є поодиноким випадком. Три найбільші виробники дизельного палива в Росії скоротили або повністю зупинили виробництво через атаки дронів: Кіришівський НПЗ не працює, а Волгоградський завод і НОРСІ функціонують приблизно на чверть номінальної потужності. Через це російський уряд продовжив заборону на експорт дизельного палива до жовтня.

Що це означає

Для російського паливного ринку ці удари означають додаткове навантаження на нафтопереробку: частина потужностей вже не задіяна, а відновлення може бути тривалим. Найбільш чутливим є виробництво дизельного палива, бо саме на нього найбільше впливають обмеження експорту та зупинки великих заводів.

Для глобального ринку це може означати менш стабільну пропозицію дизельного палива з Росії, навіть якщо заборона на експорт тимчасово стримує поставки. Для України такі удари є частиною тиску на логістику та енергетичну базу російської армії.

Ініціатива з’явилася після обговорення податкового адміністрування в умовах воєнного стану та посилення ударів по підприємствах. ДПС хоче запропонувати Верховній Раді новий порядок, який дозволить бізнесу отримати паузу у виконанні податкових зобов’язань на пільгових умовах.

Зараз відстрочка вже передбачена Податковим кодексом, але вона є платною: розстрочені або відстрочені суми сплачуються під 120% річної облікової ставки НБУ. Пільговий період ДПС поки не називає, однак механізм планують діючим на весь час воєнного стану.

Позиція щодо змін до перехідних положень кодексу наступного тижня має бути передана Мінфіну та парламенту. Тимчасово виконуюча обов’язки голови ДПС порівнювала ідею з пільговим періодом за кредитом, коли на початковий період діють пільгові умови.

Бізнес на зустрічі піднімав і практичні ризики. Компанії скаржилися на втрату первинних документів, особливо на окупованих територіях, через що можливі проблеми під час майбутніх перевірок. Фармацевтичний концерн Bayer пропонував річне звільнення від ЄСВ та ПДФО для підприємств, які пережили влучання, якщо вони зберегли працівників.

Тютюнові виробники наголошували на складнощах фіксації втрат підакцизних товарів, зокрема при повторних пошкодженнях. Мережа Comfy просила не розміщувати в відкритих реєстрах дані про нове місце зберігання товарів, щоб не створювати додаткових безпекових ризиків і ускладнень з орендою.

Окремо ДПС запускає збір інформації про пошкодження: з 15 вересня платники можуть добровільно подавати повідомлення за спеціальною формою. Спочатку відомство планує обробляти дані та обмінюватися ними з іншими органами влади, зокрема з Фондом відновлення.

Запуск реєстру пошкоджених підприємств може зайняти близько двох тижнів, залежно від того, як швидко бізнес почне подавати дані. ДПС також обіцяє враховувати інформацію про атаки та ступінь пошкоджень під час формування графіка податкових перевірок на 2027 рік.

Найскладнішим залишається справедливе підтвердження збитків: бізнес боїться, що податкова сумніватиметься в обсягах втраченої продукції, а держава не хоче недоотримати надходження через неналежну фіксацію.

Що це означає

Для постраждалих компаній ініціатива може означати короткострокове полегшення ліквідності: замість платної відстрочки вони можуть отримати пільговий період у сплаті податків. Водночас це не скасовує зобов’язань і не замінює повноцінну компенсацію збитків.

Для решти бізнесу важливим є майбутнє застосування реєстру: добровільне подання даних про пошкодження може впливати на перевірки та співпрацю з органами відновлення, але потребуватиме ретельного документального підтвердження втрат.

За інформацією КМДА, о 9:00 світлофори в зоні дії нового режиму одночасно покажуть червоний сигнал для водіїв, пішоходів і велосипедистів. Через систему оповіщення транслюватимуть повідомлення про початок хвилини мовчання та відлік часу, а вже о 9:01 обладнання повернеться до звичного циклу роботи.

На першому етапі режим охопить 18 світлофорів у центральних локаціях: на площі Українських Героїв та на Європейській площі, на бульварі Тараса Шевченка, Бессарабському проїзді, а також на вулицях Хрещатик, Басейній, Великій Васильківській, Євгена Чикаленка, Володимирській і Прорізній. Згодом режим можуть поширити на інші ділянки, якщо дозволять технічні можливості.

Винятки передбачено для ситуацій, коли безпека має пріоритет. Під час повітряної тривоги світлофори працюватимуть у звичайному режимі, щоб не створювати додаткових ризиків для учасників руху. Також обмеження не діятиме на оперативний і спеціальний транспорт із увімкненими світловими та звуковими сигналами, який виконує невідкладні завдання.

Хвилина мовчання о 9:00 щодня вшановує пам’ять загиблих унаслідок збройної агресії Росії проти України. Її запровадили указом президента у 2022 році, а 11 лютого 2026 року Верховна Рада закріпила щоденну практику на законодавчому рівні. Від липня 2025 року про неї також нагадує застосунок «Повітряна тривога», а уряд у травні дозволив використовувати системи оповіщення для повідомлень про вшанування пам’яті.

Що це означає

Для мешканців і гостей столиці це означає коротку щоденну паузу в русі: якщо ви о 9:00 перебуватимете в зоні дії режиму, слід утриматися від проїзду чи переходу, а наземний транспорт зупиниться. Водночас правила не скасовують безпеку: під час тривоги та для спецтранспорту світлофори працюватимуть як зазвичай.

Поширення на інші ділянки залежатиме від технічної готовності міської системи, тому варто стежити за офіційними повідомленнями та не чинити опір зупинці, коли режим активний.

За вересневими даними, у сезоні 2025/2026 маркетингового року Україна експортувала 4,036 млн тонн соняшникової олії, тоді як Росія вийшла на 4,2 млн тонн. Це розірвало багаторічну послідовність: з 2005/2006 до 2024/2025 МР саме українські виробники були найбільшими постачальниками на світовому ринку.

У попередньому сезоні Україна ще зберігала перевагу: 4,744 млн тонн експорту проти 4,2 млн тонн у РФ. Проте в поточному році показник України знизився, а Росія утримала той самий обсяг. Попередній прогноз на 2026/2027 МР передбачає відновлення українського експорту до 5 млн тонн, але Росія закладена трохи вище — 5,1 млн тонн.

Виробництво також демонструє різницю в масштабах. У 2025/2026 МР Україна переробила 4,515 млн тонн олії, тоді як Росія — 6,897 млн тонн. На наступний сезон очікується зростання до 5,418 млн тонн в Україні та 7,806 млн тонн у РФ.

На тлі цих цифр головним ризиком лишається безпека виробничої й портової інфраструктури. Російські удари фіксувалися на заводах і терміналах у Південному, Чорноморську, Одесі та Дніпрі. Зокрема, пошкоджувалися потужності Allseeds, Kernel і Bunge, а також портові резервуари для олії; одну з останніх атак зафіксовано 10 вересня в Дніпрі.

Окрім прямих руйнувань, війна блокує звичайні експортні маршрути. Через обстріли зернових та олійних терміналів у чорноморських портах морська логістика для агропродукції фактично паралізована. З 21 липня в українські морські порти не заходило жодне судно, тому влада обговорює відновлення альтернативних «шляхів солідарності».

Для ринку це означає не лише втрату символічного першого місця, а й тиск на ціни, переробні потужності та доходи фермерів. Якщо експортні маршрути залишатимуться нестабільними, навіть прогноз на зростання виробництва може не перетворитися на збільшення продажів.

Що це означає

Втрати лідерства означають, що Україна більше не може автоматично вважатися найбільшим світовим постачальником соняшникової олії. Для аграріїв це сигнал: конкурентоспроможність залежатиме не лише від врожаю, а й від захисту заводів, портів і логістики.

Для покупців і переробників зміна також важлива, бо зростає ризик перебоїв із поставками та волатильності цін. Повернення позицій можливе за умови стабільного експорту, відновлення інфраструктури та диверсифікації маршрутів.

На сайті мережі преміальне дизельне пальне Diesel Nano Extra коштує 100 грн/л. Звичайний дизель у тій самій мережі коштує 99,90 грн/л, тоді як середня ціна дизельного пального в Україні, за галузевим моніторингом, становить 96,44 грн/л. Тобто тризначний рубіж поки що закріпився саме в преміальному сегменті.

Подорожчання пального в Україні відбувається на тлі зовнішніх факторів. Через війну Україна фактично втратила власне виробництво пального, тому внутрішні ціни швидко реагують на зміну світових котирувань. Сира нафта, з якої виробляють бензин і дизель, за останні дні наблизилася до 108 доларів за барель, а зростання гуртових цін робить заправку автомобіля відчутно дорожчою. На кінцеву вартість впливають також поточний попит і наявні потужності з переробки нафти.

На ринку дизеля додатково позначається і геополітична напруга. Раніше президент США Дональд Трамп заявляв, що дефіцит дизельного пального у світі частково пов’язаний з атаками України на російські нафтопереробні заводи. Він закликав президента України Володимира Зеленського припинити знищувати запаси дизеля в Росії, оскільки, на його думку, це шкодить глобальному ринку. Водночас Росія, яка раніше була одним із найбільших постачальників дизеля, ввела експортну заборону, щоб забезпечити власні потреби.

Для українських споживачів тризначна ціна на заправці — це не лише цифра на прайсі. Вона показує, як швидко глобальні ризики перетворюються на місцеві витрати: подорожчають поїздки, доставка товарів, послуги таксі та логістика. Якщо тиск на світовий ринок нафтопродуктів збережеться, преміальні ціни можуть стати орієнтиром для всього ринку.

Що це означає

Тризначна ціна дизеля в SOCAR означає, що Україна входить у фазу, коли світові нафтові шоки швидше доходять до споживачів. Через втрати власного виробництва та залежність від імпорту навіть помірне зростання цін на сиру нафту чи дизель за кордоном може миттєво відбиватися на українських заправках.

Для читача це практичний сигнал: варто закладати вищі витрати на паливо у бюджет, бізнесу — переглядати логістичні тарифи, а споживачам — очікувати тиску на ціни товарів і послуг. Водночас тризначний рубіж поки що стосується преміального дизеля, а не середньої ціни по ринку, тому не варто одразу сприймати його як масове подорожчання.

Відповідаючи журналістам на борту президентського літака, Трамп прокоментував питання про можливу ліцензію для Володимира Зеленського. Він відповів лише «менш сучасну версію», натякнувши на обмеження за технологічним рівнем. Президент США також заявив, що Сполучені Штати мають великі запаси озброєнь і нарощують їх дуже швидко.

За його словами, багато озброєнь уже передано Україні, а виробництво Patriot зараз перевищує попередні рекорди. Заводи нібито не просто працюють понаднормово, а перепрофілюються або розгортаються спеціально під ці системи.

Раніше в липні Трамп спочатку натякав на дозвіл Україні виробляти такі ракети, але згодом ставив під сумнів подібне рішення. Держсекретар Марко Рубіо 2 вересня наголосив: переговори тривають, а навіть із ліцензією будівництво заводів займе кілька років через надзвичайну складність зброї.

Питання стало гострішим через дефіцит перехоплювачів Patriot у світі. Проблеми з такими ракетами виникли після ескалації конфлікту за участю США, Ізраїлю та Ірану наприкінці лютого. Україна не має достатньої кількості ракет, потрібних для збиття російської балістики, а Москва, на тлі нестачі, посилила удари.

За даними розвідки, Росія прагне до кінця 2026 року випробувати далекобійнішу балістику і може спробувати атакувати нею захід України.

Тим часом союзники шукають короткострокові рішення. 1 вересня ЄС і НАТО звернулися до Іспанії та Греції з проханням передати Україні ракети-перехоплювачі для Patriot, а 8 вересня Німеччина оголосила про термінову передачу PAC-2 із запасів Бундесверу.

Що це означає

Для України це означає, що Вашингтон поки не відкриває доступ до найсучасніших технологій виробництва Patriot, але залишає дипломатичний канал для обговорення. Навіть позитивне рішення не закриє дефіцит перехоплювачів у найближчі місяці, тому Київ і далі залежатиме від поставок союзників.

Для союзників і ринку озброєнь це сигнал, що темпи виробництва та розподіл боєприпасів стануть ключовим фактором безпеки на тлі зростання загроз балістичними ударами.

Міністр аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький заявив, що за найоптимістичніших умов виробництво тонни пшениці коштує близько $150. Водночас через закриття глибоководних портів у районі Великої Одеси зерно фактично вивозять іншими маршрутами, і це різко подорожчує угоду.

Якщо на початку липня тонну можна було продати за $205 без урахування фрахту, то на початку вересня ринкова ціна піднялася до $275. Проте додаткові витрати на перевезення через дунайські порти до Чорного моря перевищують $100 за тонну, тому решта доходів з’їдається іншими виробничими й логістичними платежами.

Проблема не лише в ціні, а й у масштабах. Україна збирає в середньому близько 24 млн тонн пшениці, тоді як усередині країни споживають орієнтовно 6 млн тонн. Для продовольчих потреб потрібно лише 3-3,5 млн тонн, тому без експорту надлишок не реалізувати.

За першу декаду вересня обсяги експорту агропродукції впали до 630 тис. тонн — це близько 40% від потенціалу. Така ситуація, на думку міністра, робить продаж у збиток безсенсовним і може підштовхнути фермерів зменшити площі під пшеницею наступного року.

На міжнародному рівні тривають спроби відновити морську торгівлю. 11 вересня стало відомо про турецький семипунктовий план розблокування експорту з портів України та Росії в Чорному морі, але Москва раніше відкидала ідею мораторію на удари.

Що це означає

Для аграріїв це означає, що навіть зростання світових цін не рятує бізнес, коли логістика стає критично дорогою. Фермери можуть не отримати очікувану виручку, а частина врожаю залишиться на елеваторах або піде на внутрішній ринок із нижчою маржею.

Для країни загалом ризик у тому, що менші посіви пшениці наступного року можуть знизити надходження від експорту та посилити тиск на валютний баланс. Якщо морські маршрути не відновляться, конкуренція з іншими виробниками зерна буде несприятливою для українських аграріїв.

Пресслужба Метінвесту повідомила, що пошкоджений після серпневих обстрілів комбінат знову отримав чотири ракетні влучання у виробничий майданчик. Після атак 11 і 27 серпня «Запоріжсталь» не повернулася до роботи, тому нинішнє руйнування додалося до вже наявних наслідків.

Найбільше вразили основне та допоміжне обладнання доменного й мартенівського цехів, а також енергосистему, мережі та логістичну інфраструктуру. У компанії наголосили, що через попередню зупинку виробничих процесів загроза техногенної аварії наразі відсутня.

Операційний директор Метінвесту Олександр Мироненко нагадав, що «Запоріжсталь» виплавляла чавун і сталь для цивільних потреб, а не для військових, і не мала на своїй території об’єктів, які могли б зробити її воєнною ціллю. Уночі Росія також атакувала «АрселорМіттал Кривий Ріг»: двоє людей загинули, четверо поранені, пошкоджені виробничі та допоміжні об’єкти.

Повна зупинка «Запоріжсталі» сталася після балістичних ударів 11 і 27 серпня, коли загинули семеро працівників, ще 21 отримав поранення. Тоді були пошкоджені енергетичні та транспортні об’єкти, а також потужності доменного й коксового виробництв.

Серпневі атаки на найбільші металургійні підприємства різко обвалили виробництво металопродукції. За підсумками серпня випуск сталі в Україні впав на 57,3% у річному вимірі, до 277 тис. тонн, а порівняно з липнем — на 39,4%. За січень–липень падіння становило 5,6% у річному обчисленні.

У 2025 році саме «Запоріжсталь» та «АрселорМіттал Кривий Ріг» давали 72% української виплавки сталі. Тому їхня тривала зупинка може скоротити виробництво приблизно на 2 млн тонн до кінця 2026 року.

Економічні наслідки виходять за межі галузі: менша пропозиція металу може збільшити імпорт, здорожчати будівництво та створювати додатковий тиск на гривню. Водночас відновлення пошкоджених заводів оцінюється в десятки й сотні мільйонів доларів.

Металурги вважають, що без відповідних поступок з боку Євросоюзу вкладати такі кошти у відновлення зруйнованих потужностей недоцільно.

Що це означає

Для пересічного читача це означає не лише новину про обстріли, а й ризик подорожчання будівельних матеріалів та товарів, що містять метал. Зупинка двох флагманів галузі зменшує пропозицію сталі, а отже підвищує залежність від імпорту та тиск на гривню.

Для самої металургії й держави це тривалий простій, великі витрати на відновлення та залежність від зовнішньої підтримки. Якщо пошкоджені комбінати не вдасться повернути до роботи, Україна може втратити значну частину сталеливарних потужностей.